Стоїть пшениця, як Дунай,* Дорога біла в поле кличе, А ти від мене не ховай Своє замріяне обличчя. Приспів: Я тут стояв колись сумним, Коли прощався з нашим полем, Та сум розвіявся, як дим, Бодай не снився нам ніколи. Бринить на колосі роса, Десь птаха стомлено кигиче. Кохані очі — небеса, Волосся — золото пшеничне. Приспів: У полі свій сріблястий май Зіркам показує тополя. Стоїть пшениця, як Дунай, Стоїть любов моя край поля.