Стоїть козак на чорній кручі, В задумі буйна голова, Рядом дівчина чорнобрива, В неї розплетена коса. Повіяв вітер, вітер буйний, Зайшлося серце від жалю, Бо козак їде на чужбину, Лишає дівчину одну. Ой, куда їдеш-від'їджаєш, Нещасная доленько моя, На кого мене покидаєш, Для кого чорная коса? Ой, Галю, серце рибко моя, Я їду в дальнії края Та за Вкраїну нашу рідну Ладнаю шаблю і коня.