Стоїть гора високая, А під горою гай, гай, гай Зелений гай, густесенький Неначе справді рай. Під гаєм в'ється річенька, Мов скло вона блистить. Долиною зеленою, Кудись вона біжить. Під берегом у затінку Прив'язані стоять човни. Три верби там схилилися, Мов журяться вони. Як хороше, як весело На білім світі жить! Чого ж у мене серденько І мліє, і болить? Болить воно та журиться, Що вернеться весна, А молодість не вернеться, Не вернеться вона! До вас ще верби ви мої, Повернеться весна. А молодість не вернеться, Не вернеться вона!