Роса сріблиться наче Рось, Щоб очищать бентежну душу. Тут небо з травами зійшлось, Я знов сюди приїхать мушу. Тут слово - ніби із добра, Добро - із чистої любові, Тут хата дідова стара Збирає зорі вечорові. Приспів: Старостинецький вальс, Наче юності давньої спомин, Знов кличе нас, кличе нас, Не питаючи, де ми і хто ми. Старостинецький вальс, Ніби тиха мелодія долі. І, зупиняючи час, Знов нас кружляє поволі. Я тут кохання вперше стрів Оте - з русявою косою. Й донині міряю усіх Тією гордою красою. Моя кровинко, рідний край, Жива краса сільського люду, Лише мене не забувай, Тебе ж - ніколи не забуду. Приспів. Вже зморшка павутинь снує... Набачилось світів багато. З літами ближчими стає Те, що від матері та батька. Забуду суєту й жалі, Щоб залишитись наодинці З окрайцем рідної землі, Що просто звуться - Старостинці. Приспів.