Забуваю про старі гріхи, Не знайдуть вони місця тепер, На світанку мене розбуди І по-новому ми заживем! Повертався я з часом назад В край, що часто мене так манив, В безтурботно замріяний сад, Із яким я в дитинстві дружив! Вітер листя зриває з дерев, М'яко стелить його на траву, Тут колись я тобі шепотів Про гарячу любов неземну... Скільки часу від тоді пройшло Та багато не збулося мрій, Мені часто в житті не везло І не став плекати надій... Зберігаю зім'яті листи, Що повільно тримали тепло, Із твоєї легкої руки Всі сліди негараздів змело... Повертався я з часом назад В край, що часто мене так манив, В безтурботно замріяний сад, Із яким я в дитинстві дружив!