Розмалюю день блакитним цвітом, Кольором замріяних очей. Засвічу зорю над білим світом, Що не гріє, а вогнем пече. Простелю шовки із трав *, Хай на отчий приведуть поріг. Слово ніжне притулю до пісні І сльозу, бо стриматись не зміг. Приспів: Це од віку моє - Наче соняшник батьківська хата, Де зозуля кує І з причілку духмяниться м'ята. Це до віку моє - Об каміння життя не зітреться, Бо старе джерело не всихає а б'є | І струмує до спраглого серця. | (2) Наберу роси в тримкі долоні, Щоб відчути свіжість весняну, Вечорові виблиски червоні Я собі на плечі одягну. Три вітри складу журбі під крила, Хай летить, до нас не поверта Рідна земле, дай своєї сили, Що стебло здіймає у житах. Приспів. (2)