І знов дорога, наче доля, Де все - і радість, і печаль. А вітер з гаю, вітер з поля, Та і в грозу ясніє даль. Зустріне дума-полісянка, Як звіку-зроду тут було. Зійду на станції Древлянка, І вже видніється село. Приспів: Станція Древлянка, | Древні ми з тобою, | А душею звіку, зроду молоді. | Я спішу до тебе | З вічною любов'ю, | Ми з тобою разом в щасті і в біді! | (2) Поміж березами й дубами, Що рідні зблизька і здаля, Де наші сосняки з грибами, І дим, і дихає земля. Вона як дума-полісянка Здіймає душу на крило. Зійду на станції Древлянка І пішки йтиму у село. Приспів. (2)