Стань зорею мені На тривожнім путі, На тривожнім путі космодрому. Я крізь неї побачу | Нитки золоті, | (2) Що снуються до отчого дому. | Синім променем стань І сяйни біля віч, Стань диханням весни на світанні. Полиневою гілкою, | Айстрою в ніч, | (2) Хоч росою в розлуці й коханні. | Сняться очі твої В голубім пломені, Стежка юності, - хусточка біла. Не ставай лиш риданням | На серці мені, | (2) Щоб душа як ріка не зміліла. | Простели своє сонечко В срібних ключах На мою полонину гарячу. Та не стань лиш сльозою | Мені на очах, | (2) Бо від неї шляху не побачу. |