Сидить сумний скрипаль на підвіконні, Вчорашній вечір з пам'яті не йде, Самотня скрипка тужить на ослоні Та нині струн смичок не доторкне. Сьогодні серце струни натягнуло І без смичка мелодія звучить, Тебе нема, ти, ніби сон, минула, Лиш спогадом бринить у серці мить... Приспів: Бо ти, мов зірка, вийшла із-за хмари, До мене посміхнулася здаля, А ще якісь розсипала ти чари – Заполонила душу скрипаля... Як твій цілунок уст моїх торкнувся, Вернулась, ніби, молодість моя, Благала ти: "Мій милий, чи забувся? Я ж не твоя, згадай, я не твоя..." Благала ти, ще дужче цілувала, І пригорталась, в щасті мліли ми. Здавалося, нам доля дарувала Весняну казку посеред зими... І ти, мов зірка, вийшла із-за хмари, До мене посміхнулася здаля, А ще якісь розсипала ти чари – Заполонила душу скрипаля... Минула ніч і я один зостався, Тебе літак у даль кудись поніс, Мій Ангеле, з тобою б я подався, Та до землі корінням вже приріс... Мене ревнує скрипка на ослоні І дощ сумний в віконне б'ється скло, Я голову схилив в свої долоні, А вчора ж щастя в них було... Приспів. (2) А ще якісь розсипала ти чари – Заполонила душу скрипаля...