Це – осінь, це – осінь, це – музики час... ...Коли ж відлунає мелодія давня, Перейме високою тишею нас Незраджений спомин про перше кохання. Приспів: З якого ти щастя, із літа якого? З кохання, кохання свого молодого... Де зорі вечірні, де роси нічні? Вони, ніби казка, приснились мені... Де шепоти моху, зітхання дощу? Усе, що минуло, під серцем ношу... Це – осінь, це – осінь, це – танго води... ...На хвилях дзвінкого, нічного мовчання До нас припливе, як весна, молодий Незраджений спомин про перше кохання... Приспів.