Поїзд із Варшави спогади навіяв, Я ж на Україні згадую тебе. Ти співав для мене пісню вечорами: |(2) Co komu do tego, ze my tak kohamy! | Поїзд із Варшави мчить крізь моє серце, Сто доріг між нами, а печаль одна. Іншого цілую, а бринить сльозами: |(2) Co komu do tego, ze my tak kohamy! | Я люблю, коханий, Київ і Варшаву, Але батьківщина в кожного одна. І минають роки, роки за роками... |(2) Co komu do tego, ze my tak kohamy! |