Умліла в холоді душа, не розумію ті слова Розбитим склом вони летять, а пісня в тім не ожива. Згасає полум'ям життя і та чарівна мить зникає, Бо наші стомлені серця до не живих пісень звикають. Приспів: Благословенна моя співана родина, Над водограєм буйно квітне черемшина, Той цвіт кохання збереже червона рута, Вогонь калини віднайде біду і скруту. А чорнобривці будуть завжди повертати, Думками в край де колисала рідна мати. На цілий світ, мов зіронька єдина, Дзвінких мелодій - моя співана родина. Лунає пісня, а душа в очах сльозою не бринить. Біди людської не втіша і птахом в вирій не летить, Там на вершинах полонин, в полях де льон цвіте так синьо, Надія, віра і любов шанують пісню солов'їну. Приспів.