Ой, не відав батько і не знала мати, Що дитина їхня буде воювати. Та, що у колисці, а однак спросоння Поверта голівку, наче впертий сонях. Отуди, де в полі сонце любо світить, Де цвітуть весною всі найкращі квіти, Де убито потім славу українську.... І пішов хлопчина, записавсь до війська. Приспів: Мій сотнику, друже, Вітри хай не тужать! Не нам сумувать, позаяк: Згадаймо на щастя Перше причастя – З нас кожний був славний вояк! Ой, не відав батько, і не знала мати, Що так важко син їх буде помирати, У своєму краї, від чужої кулі, Ой, скількох героїв відкують зозулі. Там могил немає, не лишилось сліду І не було чарки, званого обіду. Тільки пам'ять знає, хто не горбив спину За звання високе рідної Вкраїни! Приспів.