Босоніж стежка побіжить Левадою в городи. Як любо тут, як славно жить | Серед цієї вроди. | (2) Кохаю край наш дорогий, Що зветься Україна. Вічизні хочу я своїй | Зрости достойним сином. | (2) Люби, шануй, піднось до зір Її пісні та мову. Бо іншої нема повір, | За неї, пречудову. | (2)