Так бува навесні, Коли хочеться сонця і літа, Зимно так на душі, Навіть слово не в силі зігріти. Просвіта уночі на гіллі, Де самотність гніздиться, З приморозних вогнів Квітка зради, оманою зветься. Приспів: То солодка омана, Що п'янить і дурманить, На душі від обману, Як неправди солона сльоза. То солодка омана, Що так швидко зів'яне На душі від обману, Як неправди солона сльоза. Так бува у житті, Поспішаєш на зустріч коханню, Глянь, метелик злетить, Заворожений сяйвом омани. І незна де межа, За якою так важко пізнати, Замість правди іржа, Очі дивляться поглядом зради. Приспів. (3)