Як листки за зимним вітром відлітають, По одному мене друзі покидають Залишаючи у серці біль утрати, Бо усі колись ми маєм помирати. Та якби хоч на жертовнім полі бою, Рідну землю заслоняючи собою, А то тихо у безпомічних палатах Від розбуджених Чорнобелів проклятих. Приспів: Сохрани, Боже, друзів моїх, ще живих Упокій душі, хто спочив у глибокому сні. Хто ж мені руку вірну подасть замість них? Як проб'ють дзвони України, хто дасть віру мені. І свою я відчуваю в тім провину, Що лягають мої друзі в домовину. Не спізнавши ані слави, ані віна. Плач за ними безталанна Україно. Приспів: