Сніг в гаю, але весною Розів'ється гай. Може, долею ясною Зацвіте мій край. В небі мла, а сонце гляне - Мла розтане вмить. Може, мій народ повстане, Морем зашумить?! Сон... Але всю землю збуде Жайворон-гонець. Ну коли, мій сонний люде, Знайдеш сну кінець? Смерть... Але її задуше Пісня, сміх і рух. Ну скажи, народна душе, Чи живий твій дух?! На обличчі - рабства туга, Безпросвітня мла. Де ж то гордість твого духа - Вільного орла? Що вона тобі робила, Як віки ти гнив? - Почорнілая могила Між зелених нив. Як вулкан стоїш ти згаслий, Але чую я, Що в душі твоїй прекрасній Море ще огня. Вірю я, що обороне Сам себе мій край. О, мій велетню Самсоне, Пута розривай!