Дзвонить, грає срібна річка, А в криштальну воду Задивилася смерічка Та й на свою вроду. Гей, виросла ж та й висока, Та нема їй пари: Пила воду із потоку І сивої хмари. Брала пахощі з повітря У весняну пору; Вибуяла так на вітрі, Виросла угору!