Молода моя смереко, Чом схилилась низько? Може щастя недалеко, Може зовсім близько. Може ходить поруч, Заморилось дуже, Десь ліворуч чи праворуч | За тобою тужить... | (2) Вона ж собі заламала Рученята-віти: - Над красою, що я мала, Насміявся вітер. Як вранішня зірка, Погасло кохання, Насміявся вітер гірко | Та й звіявсь до рання. | (2) Повіявся він у гори, Лишив мені тишу, Я в зажурі своє горе Тихенько колишу. Гілочки здіймаю, Мов крильця голубка, Та не знаю, звідки маю | Виглядати любка... | (2)