Служила Настя у пана (2) Сім років не віддана. А на восьмий вступила (2) Та й пана полюбила. Поїхав пан в дорогу, (2) Лишив Настю небогу. Настя ходить, сумує (2) І ся пані питає. Чом, Насте, не виходиш, (2) Чом пісні не виводиш? Що ж я, пані, зробила, (2) Я пана полюбила. Підем, Насте, до броду, (2) Подивимося в воду. Подивимося в воду, (2) Котра краща на вроду. Настя краща на вроду, (2) Пані втрутила в воду. Пан з дороги вертає, (2) Пан за Настю питає. Де моя вірна слуга, (2) Де Настуня дорога? А я Настю віддала (2) За три милі під села. Запрягай, кучер, коні, (2) Поїдем до Настуні. Не тре коні морити, (2) Не тре пана дурити. Я Настю втопила, (2) Вона пана любила. Настю з води витягають, (2) Пана на стіл вдягають. Насті косоньку чешуть, (2) Панові трунy тешуть. Що ж я дурна зробила, (2) Що два житгя згубила?