Під церквою протянута рука, В сліпій печалі стулені повіки. Вирує і шумить людське життя, Затихло все у погляді каліки. Проходять люди, кожний пружний крок, В душі його - неначе грім небесний, Ніколи не побачить він зірок, Ніколи не побачить день прийдешній. Приспів: Подайте, Христа ради, Благаю і прошу, Цього я вам ніколи не забуду. Подайте, Христа ради, Благаю і прошу, За вас я все життя молитись буду. Можливо, хтось зупиниться на мить, І милостиню дасть, як нагороду, За голос, що так плаче і хрипить У сонячну, чи дощову погоду. Вже стільки літ це місце - його дім. Як монумент, сидить він на газоні: І голодно, і затишно у нім, І тоне голос у церковнім дзвоні. Приспів.