Дві квіточки в полі Розцвіли, мов зорі, весною, Листочки, мов руки, В обіймах бентежних сплелись, Тулились стебельця, Голівки мінялись росою, Нектаром солодким Кохання вони розвели! Приспів: Скажи, що любиш! Так, я тебе лиш кохаю! Скажи, що віриш! Так, я тобою живу! Скажи, що мрієш! Без тебе я мрії не маю! Скажи, що знаєш! Без тебе я, певне, умру! Отак і любились Красиві, пахучі і юні, Від ранку до ночі купались В кохання росі. Шептали слова, і ковтало їх Чудо-відлуння, Горіли в цілунках, І мліли в душевній красі. Приспів. Налетіли буйні й жорстокі Вітри-суховії, Зірвали стебельця, Посипались з зір пелюстки. І звідти, з небес, Лиш листочками сплівшись обоє, Цю пісню кохання На землю вони донесли. Приспів.