Через моря летять із далини, Летять в країну батьківські сини. Їх кличе ніжність материнських рук І пам'ять серця з полину розлук. Приспів: Вертаються сини до рідних споришів, | До краю, де сріблиться ніжний спів, | Де мова рідна, наче музика дзвінка, | Славути грає хвиля гомінка! | (2) У весняну вишневу заметіль Злетяться соловейки звідусіль, І заспівають давню пісню знов Про світлу й щиру батьківську любов! Приспів. Листочки їм розкажуть на вітрах: Рідніш землі немає у світах! І завжди пам'ятатимуть сини - Коріння їхнє йде із сивини. Приспів.