Щоб землю виорали гармати, Під волю виорать посів - Побачите в жнива дівчата Нас партизанських косарів. На грудях кулеметна стрічка, В руках граната і наган - І дарма, дівча, плачеш нічку Твій милий своїй долі пан. І шкода сліз і шкода жалю, Бо ти зосталась не одна. Собі знайду я кращу кралю - Та краля пишна - то війна. Війна палка рум'янолиця За смерть дає свою любов. І дарма тобі дівча сниться, Що вернусь живий та здоров. Коли зостанешся ти вдома Й пісні співатимеш одна, Тихенько-тихо хтось стукоче В саду до твоєго вікна. Там кінь стоїть, гризе уздечку, Піди спитай його сама: Чого на його сіделечку Твоєго милого нема. Твій милий десь далеко в лісі Лежить в терновому вінку, Згадай його хоч раз у пісні У тихий вечір у садку. А другий милий тебе спитає Про кого пісня ця сумна - Не кажи му нехай не знає, Цю тайну знай лиш ти одна. А там у лісі кущ калини І нею вітер шелестить, Піди спитаєшся дівчино, Де твій миленький тихо спить. Сама калину ту садила, Сама і буду поливать. Сама я милого любила, Сама і буду забувать.