Поросли від недавна терни на межі, Ранять душу вони, мов колючі ножі, Ніби вчора, як чайка біленька, пливла Твоя хата між віт молодого села. Там у тому дворі моє серце жило Лиш тобою одною на ціле село, Огорнули розлукою нас небеса, Залишилася в пам'яті руса коса. Приспів: Не губися, лебідко, в незнані світи, | Не веди своє щастя в полон самоти. | Ти на крилах весну принеси до села, | Щоб між нами, як вперше, любов розцвіла! | (2) Вже не руняться більше сади край межі, Там пустеля, а в ній лиш мої міражі, Обернулося все лебединим ключем, Залишивши у серці наболений щем. І ми знов, як колись, дві яскраві зорі, Стежка місячним плесом у срібній порі, В тій дорозі зустрілися наші світи, Одне щастя на двох: в тебе - я, в мене - ти. Приспів. (2)