Ген за селом сонце встає, День молодесенький дибки стає, Берегом котиться білий туман І розлягається в лузі, мов пан. Приспів: Думки летять, як білі лебеді, зоряні лебеді, У ті місця, куди ходили ми синіми веснами. Летять думки у жовтих променях – зоряні лебеді, І вабить серце берег сонячний срібними росами. Де ти тепер, щастя моє? Я вже й не знаю, яке ти там є... Десь спалахнуло на мить, крадькома... Мрії лишились, а щастя нема. Приспів. День пролетів білим конем. Сонце палає червоним вогнем. Скоро над світом місяць зійде, Зіркою з неба щастя впаде. Приспів.