Іде біда, до згоди зве набат. Летить орда інтриг у клубах пилу. Здається не спинити вражу силу Кордонами посиротілих хат. Гуде земля і стогне мов жива, Вмивається кривавими сльозами. Торує шлях набитими возами Жорстока смерть, що почала жнива. Приспів: Та встала жінка серденько на білому, Святих надій запалена свіча, Маленька горлиця з підрізаними крилами І блискавицею в зажурених очах. Не скорена, не здолана оманою І зрадою когорт чоловіків. Я, Юля, зву тебе новою Роксоланою, Що піднялася гордо з попелу віків. На зламі часу новий Вавілон, Під натиском ворожої навали, Приречено дивився як зганяли Красунь степів, закованих, в полон. Пройшли віки, перекроївши світ, Пощезли десь династії і клани... Та залишили наші Роксолани В синах і дочках український слід. Приспів: Свій корабель під новими вітрилами Веди крізь перепони до зірок Не відступай, прошу-благаю, ні на крок. Тендітна жінка серденько на білому. Не скорена не здолана оманою І зрадою когорт чоловіків Я, Юля, зву тебе новою Роксоланою, Що піднялася гордо з попелу віків.