Село... І серце заболить від жалю! Хрести на вікнах – вимерти печать. І люди – наче тіні зі шпиталю, І на подвір'ях будяки стирчать... Нема доріг... Мов тріщини в кориті, Запались в землю колії старі, А на лани, терниною покриті, Мов окупанти, йдуть орендарі... Пісень нема... Під вечір вітер виє... Як слон махає вухами, лопух... А під стодолою в траві ржавіє, Оспіваний у Кобзарі, обух!..