І двірець, і дзвінкий, як завше, Той же натовп, і гамір, і крик. Рушить потяг у тьму, розірвавши Наші руки назавже, навік. Мокрий вітер різкий пероновий | Витре сльози, поїдеш - умру. | Та шматками рвучкої розмови | Не зв'язати розірваних рук... | (2) Брязнуть кола і плавко, і лунко Попливемо у інше життя. З безнадійного поцілунку Зарегочеться паротяг... Мокрий вітер різкий пероновий | Витре сльози, поїдеш - умру. | Та шматками рвучкої розмови | Не зв'язати розірваних рук... | (2)