Розвивайся, ой, ти, старий дубе, Весна красна буде! Розпадуться пута віковії, | Прокинуться люди. | (2) Розпадуться пута віковії, Тяжкії кайдани, Непобіджена злими ворогами | Україна встане! | (2) Встане наша мати Україна, Щаслива і вільна, Від Кубані аж до Сяну-річки | Одна, нероздільна! | (2) Щезнуть межі, що помежували Чужі між собою, Згорне мати до себе всі діти | Теплою рукою! | (2) Діти ж мої, діти нещасливі, Блудні сиротята, Годі ж бо вам у чужих на службі | Свій вік коротати! | (2) Пора, діти, добра поглядати Для власної хати, Щоб ґаздою, але не слугою | Перед світом стати! | (2)