Розпрощався стрілець із своєю ріднею І поїхав в далеку дорогу – За свій рідний край, за козацький звичай, Йшов у бій за свою перемогу. А вітер колише високу траву, Молодий дуб додолу схилився, Листям шелестить, вбитий стрілець лежить, Його коник над ним зажурився. Ой, ти коню, мій коню, не стій наді мною, Я полежу на землі невкритий. Ти біжи, коню мій, скажи неньці рідній, Що я за Україну убитий. Нехай батько і мати, і сестри, і брати - Нехай вони за мною не плачуть. Я у степу лежу, по Вкраїні тужу, Чорний крук наді мною все кряче. Ряди ж за рядами стрільці йдуть полками, До походу гармати їм грають. А за їхню честь лиш березовий хрест, Дрібні сльози на землю спадають. Розпрощався стрілець із своєю ріднею Та й поїхав в далеку дорогу – За свій рідний край, за козацький звичай, Йшов у бій за свою перемогу.