За далекими вітрами, За холодними дощами Заховаю біль. Смуток відійде сльозою, Вже не плачу за тобою – В серці заметіль. Знову я своє кохання Пронесу через світання, Як в останній раз, Прожену його від серця, Хай воно іще озветься – Тільки не для нас. Я забуду твої очі, Я забуду твої руки, І нехай тепер щоночі Помираю від розлуки. Поцілунком не озветься, Не загине від бажання, І уже не повернеться Наше зраджене кохання. Не шукай мене – не знайдеш, Навіть спогадом не станеш, Спогадів нема. Свою тугу відпускаю, Хай далеко відлітає, Знаю – все дарма. Знову я своє кохання Пронесу через світання, Як в останній раз, Прожену його від серця, Хай воно іще озветься – Тільки не для нас. Я забуду твої очі, Я забуду твої руки, І нехай тепер щоночі Помираю від розлуки. Поцілунком не озветься, Не загине від бажання, І уже не повернеться Наше зраджене кохання. Я забуду твої очі, Я забуду твої руки...