Захмарене небо Сховало мене від сонця, Заплакані очі Згасили вогонь любові, Усе, що лишилось, Боюся спалити в серці І піт по чолі стікає Краплинами крові... Чужою рукою Малюю свою надію, У дзеркалі неба Прозора вона здається, Стикаю долоню, Неначе ламаю камінь, Ще сили замало Та серце частіше б'ється. Приспів: Розламаю стіну, Щоб зліпити із неї храм, Хай приходить до нього З молитвою кожен, хто хоче! На руїнах збудую храм Без дверей і брам, Як уміють руки, І, як бачать очі! Забуду про все, Що доля мені обіцяла, Мій докір її не заставить Інакше чинити. Вертаються мрії, Як птиці з далекого краю, Притулку і місця знову Для себе просити. Я волю цілую, А вітер зриває листя, І листя думками Спадає до самого долу. Усе, що збулося, Вірою знов проростає І тінню моєю шукає Святого престолу. Приспів. Захмарене небо Сховало мене від сонця... Захмарене небо Сховало мене від сонця...