О, як вони співали, як співали!.. І велелюдні замовкали зали, І люди потім в захваті казали О, як вони співали, Як співали! А їй уже було, мабуть, за сорок, І, певно, їй було вже трошки сором Зрадливих зморщок під її очима Від літ, що їх носила за плечима. І в нього лік рокам був теж не скромний, Були і в нього посивілі скроні, І довгих літ вершини і завали... А як вони співали, як співали! Вони співали й бачили минуле, І ворушили горе незаснуле, І радощі, яких було немало - Усе, що не різнило, а єднало! Вони пройшли життя болючі тракти, Вони зазнали і надбань, і втрати, Вело їх щастя, може, й лихо гнало, Та все те не різнило, а єднало!.. І то не просто пісні рівні звуки, То з'єднані навік надійні руки, Що їх не всім поталанило мати, Тому вони і вміли так співати... О, як вони співали, як співали!.. І велелюдні замовкали зали, І люди потім в захваті казали О, як вони співали, Як співали!