Роки вже відшуміли — коні буйногриві, З-за стін дощів — лиш тихий передзвін. На пам’ять нашу, мов весняну ниву, Лягає спогад, як прозора тінь. Приспів: А я благаю: коня сідлайте, Хай полечу я, мов на вітрах, Туди, де в просині не чути осені І казка стелить у щастя шлях. Було усе на світі — радості й тривоги, Травневий цвіт, серпневий зорепад... Благословенні пройдені дороги, Хоч і не вернуть юності назад. Приспів.