Родинами летять птахи у вирій Й життя коріння дереву дає, Отак і ми усе життя повинні Не забувати рід і хто ми є. Приспів: Вишиймо рушник в своєму серці, Де є мама й тато, бабця й дід. І плекаймо ми свої деревця, Щоб гордився нами весь наш рід. Дідусь казав, бабуся говорила, Всю мудрість світу передали нам. Не забуваймо ж ми своє коріння, Воно дає наснагу й силу нам. Приспів. На рушниках бабусі вишивали Пелюсття квітів, наче дивний сад, З-під їхніх рук дбайливо виростало Родинне гілля, що дає усьому лад. Приспів.