Цілющих пахощів нап'юся від роздолля, Дзвінкими росами впаду я на луги, Пісенним колосом зійду на щасну долю, Щоб завесніли калинові береги. Світанки ніжно заспівають тенорами У солов'їнім хорі вічно молодим, Щоби буденне стало кожному святами Я у пісні тільки рідним, не чужим. Приспів: Я синівське підставлю плече Батьківщині на щастя, на долю, Хай сльоза Її гірка не пече Від наруги закривджену волю. Щоб не було бездомних сиріт, В материнському лоні любові, Як барвінок єднатиму цвіт, Цвіт родини в родинному слові. Від серця щедрого дарую хвилю злуки, Щоб не насіялись у душу полини, Щоб стоголосо пам'ять кликала з розлуки І в отчий край завжди верталися сини! Приспів. (2) Як барвінок єднатиму цвіт, Цвіт родини в родинному слові!