Рідна, кохана, моя дівчино, Хто ж так назвав тебе, Україно? Хто ж тобі дав тії синії очі? Квіти вплітає в коси дівочі? Ранком встаєш ти - сонце сміється, Пташиний щебет, як пісня ллється, Річенька вмиє ніженьки твої, Дощик покропить личко водою... Чому ж ти, мила, щастя не знаєш?.. Бідна сирота - долі не маєш?.. Юди прокляті завжди панують, Тебе нещасну не пошанують... Не плач, Вкраїно! Чого ж не йметься, Бо ж як ти плачеш - то серце рветься... Слізоньки витру і очі сині! Буду служити тобі, єдиній!..