Десь на тому далекому березі, Де батьківська хатина стоїть, Залишились мої білі березні, За якими так серце болить. І не можу ніяк зрозуміти я, Хоч у зрілому літі стою: Чом журюсь за низенькою хатою, Коли маю високу свою? Приспів: Біла хата, рідна хата. Під вікном бузок і м'ята. Зажурилася, старенька, Біля річки Боковеньки. Біла хата, рідна хата Пахне хлібом, диха святом - Наче писанка квітує На барвистім рушнику! Ой, як хочеться в сіні пахучому Позбирати розгублені сни! Ой як хочеться знов перемучитись У обіймах п'янкої весни! Тільки знаю: літа не вертаються - З ластівками за обрій летять. Рідна хата ж нам сонечком світиться Все життя, все ж бо наше життя.