Річко моя мила, лугова. Чом, ти мов змарніла удова? Посмутніли хвилі, Не гойдають лілій, Вже мене й веселка забува? Все було, сестричко, Та спливло. І веселка-стрічка, і весло. Недруги напали, Вербоньки зрубали, А джерела мулом занесло. Я дівчат вбирала у вінки, Синє небо прала й рушники. А притоки-дочки І струмки-синочки Бігли і до мене залюбки. Вже давно питаю Де ж вони? Літом виглядаю й восени Чи замерзли в стужі, Чи тепер байдужі, Чи дійти не можуть з далини?