Раз у похід козак собирався, Він дівчину свою розважав, - Про кохання палке, як прощався, |(2) Він дівчині своїй розказав. | - Не сумуй ти, моя чорнобрива, Я з кривавого бою вернусь, Як не візьме сирая могила, |(2) Я навіки твоїм зостаюсь. | І повірила щиро дівчина, Обіцяння йому віддала. Де взялася недобра година, - |(2) Лиха вістка із війська прийшла. | Чорнобривого, кажуть, немає, - Він загинув в кривавім бою, Люди добрі його поховали |(2) У чужому далекім краю. | А той хлопець з походу вертався, Він живий, - то помилка була. Біг скоріш до дівчини питаться, |(2) Що забула його, козака. |