Ранньою зорею козаки ставали, Зброю готували, коней осідлали. Коники заграли, козаки майнули, А за козаками радощі минули. Де ж вона та стежка, що до хати Івася Від мого садочка весело тяглася? Все виглядала, все я його ждала, А тим часом стежка терном заростала. Вийду ж я у поле та орла побачу, Дику мою птицю вбачу та й заплачу: Птице моя дика, полети поволі До мого Івася, що гуляє в полі. Заклечи з-під хмари, він тебе почує, Що його дівчина все за їм сумує. А не схоче вчути, ти вже догадайся | Та до мене, орле, краще не вертайся... | (2)