Пустіють хати. Вмирає краю рідного село, Хати пустіють і дітей немає. І світлих вікон лагідне тепло Все меншає й тихесенько зникає. Вмира село. Лиш кілька димарів Пускають в небо викрутаси диму. На вулицю дідок старий забрів Й вмоча цигарку у борідку дивну. Вмира село, не витерпівши бід, Викреслює з життя свою адресу. І рветься ниточка, що зветься родовід, А ви горланите про поступи прогресу...