Щебетала мені птаха, Щире щось, таке красиве, І не знала, і не знала, Як та пісня серцю мила. Наспівалась, полетіла Долі кращої шукати, Піднялась аж до хмарини, Звідти пісні не лунати. З висоти на землю подивилась, Крильцями махала, не зігрілась. Земле рідна моя! Я без тебе не я! І до мене повернулась, Це щоб я не сумувала, І щоб пісня не забулась, Та, що мати наспівала. В край далекий не схотіла, Де завжди багато сонця, До калини прилетіла, Що біля мого віконця. І співала птаха, і співала, І піснями душу зігрівала: Земле рідна моя! Я без тебе не я! Щебетала мені птаха, Щире щось, таке красиве...