Проводжала мати сина у солдати, Проводжала мати сина у солдати, | Молоду невістку - в поле жито жати. | (2) Йди ти, невістко, в поле жито жати, Йди ти, невістко, в поле жито жати | Та й не повертайся до моєї хати. | (2) Вона жала, жала, жала-вижинала, Вона жала, жала, жала-вижинала, | Поки до світ сонця тополиной стала. | (2) Прийшов син до хати: "Здраствуй, рідна мати, Прийшов син до хати: "Здраствуй, рідна мати, | Що ж то за туполя, стоїтъ серед поля?" | (2) Не питай ти, сину, про тою причину, Не питай ти, сину, про тою причину, | Бери в руки топор, рубай тополину. | (2) Первий раз ударив - вона похилилась, Первий раз ударив - вона похилилась, | Другий раз ударив - вона попросилась. | (2) Не рубай, козаче, я ж - твоя дружина, Не рубай, козаче, я ж - твоя дружина, | На верху у листях спить твоя дитина. | (2) Бросив козак топор, обняв тополину, Бросив козак топор, обняв тополину, | Обняв тополину, цілував дитину. | (2) Мати ж моя, мати, що ж ти наробила, Мати ж моя, мати, що ж ти наробила, | Ти ж мене з сім'єю навік розлучила?.. | (2)