Повір мені, я не слабка, я - просто жінка, Як у весняному цвіту тендітна гілка. Я, наче криця, зможу все і все осилю, Але, бува, бринить сльоза в очах на хвилю. Повір мені, я не впаду, я завжди в змозі Утримать ногу на крутій важкій дорозі, Але буває, що на мить, та так потрібна | Мені рука твоя така до болю рідна. | (2) Повір мені, якщо й заступлять хмари небо, Я світлим променем проб'юсь, прийду до тебе, І лиш печаль, журба у серці закурличе, | Нехай мене воно покличе, хай покличе! | (2) Повір мені, і слава й горе не здолає, Бо тільки Господь наді мною владу має, І ця любов, що у душі моїй зорії, | Як джерело живе ніколи не зміліє. | (2) Я - просто жінка...