Прощай навіки, моя чорноброва, Бачу я не плачу, бо й ти не заплачеш. А з нас хтось винен бувай же здорова, Більш на цім світі мене не побачиш. Прощай... Різная доля нас випроваджала, На світ широкий, в негодну годину, І моя доля з мене шуткувала, Та й одурила, як малу дитину. Доля.... Ти йшла весела у квітчастім полі, Я ж у пустині з сльозами й страхом, Все ж наші стежки по чиїйсь то волі Зійшлись на світі перехресним шляхом. Стежки... А хто, голубко, не боявсь пустині? А хто на шлях мій квіточку покинув? Ніщо бувало не казать дівчині, Бо цвіт рожевий вже давно загинув. Прощай... Бувай здорова, пий з пoвної чаші, Щастя і радість - так нехай всі кажуть. Прощай навіки, бо вже стежки наші Більш перехрестям на світі не ляжуть. Прощай... (2)