Пролітали журавлі Україною, Над лугами, над ярами, над могилою. Чують голос від землі: "Зупинітеся! Ви до мене, журавлі, озовітеся, озовітеся!" Закружляли журавлі над могилою, А із неї вийшов гетьман всею силою. І кургани ожили - козаки пішли! Полинами плакав степ, а вони все йшли, А вони все йшли... А той гетьман на коні шабельку підняв, На червоно-чорну землю воріженьків клав. Потекла козацька кров, люта січ була, Україна-сирота гірко плакала, гірко плакала. Пролітали журавлі Україною, Над лугами, над ярами, над могилою. Чують голос від землі: "Не спиняйтеся! Прилітайте навесні, повертайтеся, повертайтеся!"