Біля вечорових Мовчазних воріт Зупинилась мати, Дивиться у світ. І нема печалі Глибшої, ніж та, Що в її чеканні На усі літа. Приспів: Пробач, пробач нам, мамо, за всі розлуки, За довгий, довгий смуток і тихий плач. Цілую ніжно материнські руки, Пробач, матусенько, пробач. (2) З-під хустини в неї Світло сивини, Швидко розлетілись Доньки і сини, І нема любові Більшої, нема, Ніж ота, що серце Мамине трима. Приспів. Материнська доля Сплетена з надій, Скрізь вона ясниться В доброті своїй. І немає правди Вищої ніде, Ніж ота, що маму По землі веде. Приспів.