Час летить у світ думок, А ти не знаєш, чи я змок, Сонячні дні скінчились В пустелі... Вітер мрій летить у даль, Він проганяє всю печаль, Кольором сни наповнені Знову... Але ж ти не сон! Існуєш ти, але я немов Знову без мети!.. Твої думки сховались десь, Штурмую замки з піднебессь, Вірити дням надалі не можу! Бачу я пустелю слів, Може, щось не зрозумів, Прірву очей здолати не можу! Але ж ти не сон, Але не поряд ти, Між нами, мов прірва Пустоти... І хай горить пустеля слів, І хай я щось не зрозумів, І хай кричать твої вуста, Що я не той, а ти не та!.. Але ж ти не сон! Існуєш ти, але я немов Знову без мети!..